ВІД СЯНУ ДО ДОНУ: ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ – ІСТОРІЯ І ТРАДИЦІЇ СВЯТА

«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду» (із Акта Злуки 22 січня, 1919 року).

Виплекана мрія
В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. В народній пісенній та епічній творчості сакральна Україна завжди уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону.

Відновлення української держави – «української Речі Посполитої» – в сонмі слов’янських народів стало політичним кредо кирило-мефодіївських братчиків. У маніфесті від 10 травня 1848 р. Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, заявила про єдність 15-мільйонного українського народу та його земель, примусово поділених між Російською та Австрійською імперіями, і підтримала національні права інших поневолених народів.

У другій половині ХІХ ст. українська інтелектуальна еліта, добре розуміючи всю небезпеку бездержавного існування народу та поділу його території між іншими державами, докладала величезних зусиль для взаємного живлення культур наддніпрянських та галицьких українців. За ініціативою українців-наддніпрянців О. Кониського, Д. Пильчикова та фінансової підтримки Є. Милорадович (Скоропадської) 1873 року у Львові було створено Літературне товариство ім. Тараса Шевченка. Згодом реорганізоване в Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, воно протягом кількох десятиліть виконувало роль національної академії наук, займалося підготовкою української наукової еліти, поширювало гуманітарні знання між берегами Збруча.

Від кінця ХІХ ст. соборність стає одним з наріжних каменів ідеологічних декларацій, програм та маніфестів новостворених українських політичних партій.

з одної, єдиної нероздільної вільної самостійної України «від гір карпатських аж по кавказькі», сформований М. Міхновським 1900 р., став загальновизнаним національним ідеалом, на якому зійшлися політичні сили України початку ХХ ст.

Акт Злуки
Проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки стало центральною подією Української революції 1917 – 1921 років, логічним завершенням довготривалого національно-визвольного руху.

IV Універсалом Центральної Ради УНР твердо заявила про соборницьку перспективу своєї державної політики. Революція 1918 року. в Австро-Угорщині посилила надії українців Наддністров’я на здобуття права власного самовизначення, а факт існування державності у Великій Україні надавав їм упевненості в неминучості об’єднання нації в єдиній Українській Соборній Самостійній Державі.

18 жовтня 1918 р. у Львові сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Євгеном Петрушевичем, яка взяла у свої руки владу в західно-українських землях, проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які «творять цілісну українську територію, уконституйовуються… як Українська держава».

3 січня 1919 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ) було ухвалено рішення про злуку, в якому зазначалося: «Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує з’єднання Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку».

УНРада сформувала повноважну делегацію до Києва, яка отримала завдання завершити оформлення об’єднання двох держав. Остаточна процедура оформлення соборності відбулася в Києві 22 січня, в першу річницю проголошення ІV Універсалу Центральної Ради. Цього дня був підписаний і оприлюднений спеціальний Універсал Директорії УНР, який дістав також назву Акта Злуки.

Наступного дня Акт злуки був схвалений Конгресом Трудового народу України. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі. Він став яскравим фіналом складного і тривалого шляху українців до консолідації етносу, перетворення його на єдину політичну націю, а також об’єднання території його споконвічного проживання в межах єдиної української держави.

Відновлений ланцюг
1919 року патріотично налаштовані громадяни України взялися за руки і утворили «Живий ланцюг» як символ єднання великого українського народу в одній непорушній державі.

Наступний такий ланцюг було утворено аж 1990 року, коли вже наші сучасники повторили цей промовистий акт рукостискання між Лівобережною та Правобережною Україною, вітаючи нову добу в національній історії як початок Українського відродження.

Ідея Соборності стала нашим важливим національним символом. Актуальною вона лишається й нині, коли стоять питання деокупації Донбасу й повернення Криму.


2021 року акція «Живий ланцюг», на жаль, не відбудеться в умовах карантину, але є можливість заявити про свою єдність віртуально.

Цього року між Києвом та Сімферополем збудують перший в історії «віртуальний ланцюг Соборності». Він простягнеться на 1058 кілометрів і п’ять разів перетне Дніпро, символічно поєднавши Україну.

В часи, коли випробовується єдність нашого народу, українці зможуть вписати нові сторінки в історію Соборності. І хоча живий ланцюг єдності традиційно будувався зі Сходу на Захід, цього року він повинен поєднати Україну там, де її намагаються розділити — між Києвом та Сімферополем.

Акція розпочалась 21 січня і триватиме протягом двох днів. Вперше вона зможе поєднати усіх українців, незалежно від відстані та фізичної можливості бути присутнім, адже ланцюг Соборності буде збудований в Інтернеті.

Щоб стати у ланцюг, достатньо авторизуватися на сайті «Ланцюг Соборності». Звідти автоматично підтягнеться аватарка і стане наступною в черзі із тисяч аватарок інших учасників, що мають метр за метром вишикуватись на 1058 кілометрів маршруту.

Ланцюг п’ять разів символічно перетне Дніпро: на мосту Патона, де традиційно будували живий ланцюг єдності кияни, біля Черкас, Кременчука, у Дніпрі та Запоріжжі.

День Соборності — свято, що символізує не тільки об’єднання нації, але й день, коли лишаються осторонь стороні всі суперечки. Зрозуміти, що сила в єдності, нас вчить історія і нагадує сьогодення.  У час, коли ми маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності — ще один привід нагадати, що Крим та Донеччина — це Україна.

Джерело

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *